Розсипалось, впавши на землю, монисто.
Дзвін пролунав серед ночі.
- Матінко Божа! Діво пречиста!
Вилікуй сердце дівоче!
Змій - ворог клятий - напав на країну.
Хати палив, нищив ліс та сади.
Всіх він вбивав - і людей, і звірину.
Всюди залишив криваві сліди.
В бійці жахливій загинув коханий.
Вразила його ворожа стріла.
Ось і настав день щасливий, жаданий.
І перемога, нарешті, прийшла.
Тільки, нема кому слово сказати.
Дощ, небо плаче, холодна вода.
Хрест та цвінтар. Вбиті батько та мати.
Похорон, замість весілля, біда.
Тілом та розумом біль володіє.
Душу пронизує він, наче ніж.
- Діва Свята! Лиш на тебе надія.
Допоможи, захисти, не залиш!..